Роман Ковальчик: "Хотів би залишити Рося, але йому прийшов час робити наступний крок"

«Будемо круто міняти тренувальний процес і більше працювати над індивідуальною майстерністю»

- Роман Миколайович, перше місце в турнірній таблиці при таких умовах - справжній подвиг для нинішнього ЛТК?

- Можливо і так, але в одному впевнений точно: хлопці цього заслужили. Звісно, сьогоднішні умови створювали складнощі. Але на початку сезону ми домовились з футзалістами, що не будемо звертати увагу на це, а просто продовжимо грати в футзал. В такому руслі нам вдавалося рухатись всі чотири місяці. Правильне налаштування та бажання хлопців працюватися і розвиватися дали свій результат.

- Для вас особисто перше місце має значення в світлі участі в плей-офф? Чи конкретна позиція в регулярній частині не відіграє великої ролі?

- Це має значення, адже краще бути якнайвище з очікуванням хороших суперників. Хоча може бути, як недавно в Росії: зайнявши восьме місце, Діна пройшла лідерів - Динамо... Загалом же чим кращу позицію посідає команда, тим більше впевненості з’являється у футболістів, покращується рівень гри, ну і само собою, даються певні привілеї в плей-офф. Хоча стосовно плей-офф, то тут «вилами по воді писано»...

- Маючи такий результат, ви задоволені якістю гри команди? Зараз спостерігаєте той малюк, про який думали на початку сезону?

- Загалом ні. Щоб потрапити в плей-офф, ми більше працювали над ефективністю гри та досягненням результату. Як такого, чіткого малюнку гри у нас поки нема. Він лише проскакує моментами, в основному на тренуваннях. Тому попереду ще багато роботи, враховуючи, що зараз ми круто міняємо тренувальний процес. Хочемо більше працювати над вдосконаленням індивідуальної майстерності, чого нам дуже не вистачає зараз.

- У ЛТК 33 забитих м’ячі, що на 5-10 менше, чим у найближчих конкурентів. Це є недоліком, чи кількість в даній ситуації - не головне?

- Це як раз і є наслідком вищезгаданих факторів: відсутності чіткого малюнка гри та недостачі в індивідуальній майстерності. Тому голи даються дуже важко... Хоча, на мій погляд, загалом ми рухаємось в правильному напрямку, і скоро малюнок гри буде потихеньку проявлятися. Ну а майстрів будемо вирощувати, бо зараз в ЛТК в основному грають «діти», які ще зовсім недавно вийшли з академії. В нас просто нема футболістів, які дуже впевнено почувають себе на полі та можуть самотужки створити гол.

- Дуже добре стартувавши (чотири перемоги в чотирьох турах), ЛТК несподівано втратив очки в матчі з СумДУ. Чому тоді трапилася така нелогічна невдача?

- Поки що хлопці не здатні психологічно налаштовувати себе на весь чемпіонат, попередньо формуючи фундамент для довгострокових виступів. І коли на фоні успіхів їм говориш підійти до справи трохи серйозніше, вони не сприймають це як належне. Думають, що вже щось вміють і чогось досягли... В результаті страждає самовіддача і концентрація, що приводить до втрат очок. Хоча і СумДУ теж молодці, тоді показали характер, але наші хлопці в даному випадку переоцінили свої можливості.

Те ж саме відбувалося і в гостьовому матчі з Кардиналом, коли стався певний збій. Разом з недоліками в підготовці (якщо пам’ятаєте, ми почали готуватися до сезону лише 1 серпня - пізніше всіх) та відсутністю високого рівня майстерності все це позначається на результаті. І такі збої будуть ще не раз. Але загалом хлопці - великі молодці, що так працюють над собою і добре виконують установку, в складних умовах тримаючи удар.

«Виручені кошти з продажу Пічкурова дозволили ЛТК повноцінно жити пару місяців»

- Рось доволі несподівано повернувся в ЛТК, але по завершені першої частини все-таки пішов з вашої команди. Чи можливо було його залишити?

- Він вже дійшов до того моменту, коли вільно почуває себе в команді Екстра-ліги. Артем об’єктивно сильніший за багатьох інших. Тому для подальшого прогресу йому пора переходити в кращу команду, де буде відчуватися інший рівень. Грубо кажучи, прийшов час робити наступний крок. Хоча, звичайно ж, не хочеться напередодні плей-офф втрачати таких гравців як Рось, але таке життя...

- Юрій Савенко в цьому сезоні дуже відрізняється своїми підключеннями до атаки. Вам подобається це в повній мірі чи іноді просите його «притримати коней»?

- Ні, з цим у нас все нормально, і така фішка - це невід’ємна частина гри всієї команди. Мені подобається такий стиль, і ми награємо підключення воротарів на тренуваннях не тільки з Савенко, а й з Ільківим. Всі знають, хто куди біжить і які зони закриває, а сам Савенко чудово пам’ятає, в яку зону рухатись та як підлаштовуються під нього партнери. Ми доволі жорстко тримаємо хлопців в плані тактичних дій, тому особливо не дозволяємо футзалістам виходити за рамки.

- Якщо винести за дужки Савенка, то найбільший прогрес року - Дзюба?

- Так, за минувший рік Дзюба зробив дуже стрімкий ривок. Ми почали залучати його ще в минулому році, награвали, і він всіма силами тягнувся за старшими. Тоді гарна гра в нього виходила тільки моментами, але зараз він дуже підтягнувся і став набагато стабільнішим. Молодець, одним словом.

- Чому відпустили Шеховцова в Титан-Зорю? В ЛТК в нього не склалося?

- В минулому сезоні у нас біли старші виконавці, які формували склад першої команди. А потім заграли інші молоді. Тому не захотіли просто тримати хлопця і маринувати його на лаві запасних. В результаті деяких виконавців разом з Шеховцовим відпустили.

- До речі, чи функціонує зараз дитяча академія та ЛТК-2?

- Ні, нажаль, сьогодні крім першої команди в структурі ЛТК нічого не діє. Багато виїхало зі сходу України, і в нас нема можливості їх організовувати і знаходити на це фінанси. Зараз так, а як буде з часом - побачимо. Але я впевнений, що в майбутньому все обов’язково буде, адже Юрій Михайлович (Шацький. - прим. авт.) дуже любить це і не залишить просто так.

- Який зараз фінансовий стан ЛТК? Президент дає гарантії, що до літа у команди не буде великих проблем?

- З фінансами все доволі непросто, але ми дуже вдячні Юрію Михайловичу за його любов до команди та все зроблене. Він всіма силами забезпечує нам мінімальні умови, щоб ЛТК продовжував грати. Тому і ми самі стараємось не підводити його, виступаючи як можна краще. В світлі скрутного становища я розумію, що декількох гравців ми маємо продати. В такому випадку точно закінчимо чемпіонат. Так само було з трансфером Пічкурова в Титан-Зорю: виручені гроші дали нам можливість повноцінно жити пару місяців. Тому, як би не хотілося, а треба відпускати гравців. Та й для хлопців буде краще зробити правильний перехід в сильнішу команду, щоб не «переварилися» на одному місці.

- Хто з найближчого резерву має найкращий шанс весною закріпитися в першій команді?

- В другій частині вже будемо серйозно розраховувати на воротаря Бакінського і польових гравців Карбулу та Мороховця. Це наші вихованці, яких ми знаємо, а вони чудово знають наші вимоги. Тому будемо підключати хлопців до процесу, і вони стануть повноцінними гравцями першої команди.