Лясковський: «Чотири людини завжди тримають за мене кулаки»

Для Антона Лясковського, як і для більшості нинішніх "ураганівців", цей сезон в Екстра-лізі - дебютний. У минулому турі 20-річний футзаліст забив свої перші голи в еліті українського футзалу. Про враження від перемоги над "Лукасом" і загалом від дебютного сезону в складі "основи", а також про матчі за молодіжну збірну України молодий гравець "Урагану" розповів клубній прес-службі.

- Які враження від матчу з Лукасом? Чи очікували, що перемога стане такою розгромною?

- Якщо чесно, то матч в Кременчуці розпочався не так вже й легко, але з першими забитими м'ячами ми відчули впевненість, тож, загалом, як на мене, ця гра була хорошою. На початку другого тайму ми ледь не "посипалися", та все ж нам вдалося перехопити ініціативу і виграти цей матч. Звичайно, не очікували, що кінцевий підсумок поєдинку буде ще й таким результативним, але перемагати сильного суперника завжди приємно. Окрім того, я радий, що вдалося двічі забити у ворота "Лукаса".

- "Ураган" на виїзді двічі переміг і зіграв внічию, втім на домашньому майданчику ще не може здобути бодай одного очка...

- Те, що ми поки не виграли жодного матчу вдома - дуже прикро. Завжди вважалося, що "Ураган" - домашня команда, яка завжди дарує франківським вболівальникам не тільки видовищну гру, а ще й результативну. Тому дуже хочемо нарешті розпочати виграшну серію не тільки виїзних, а й домашніх матчах.

- Чого ж не вистачає команді для цього?

- В чому річ, я й справді не знаю. Адже наша команда завжди викладається на всі сто в кожному матчі, не залежно від того, де він відбувається. Але не забувайте, що у нас зараз більшість гравців, і тренерський штаб лише набувають досвіду виступів в Екстра-лізі.

- Які загалом враження від вищої ліги, України, від рівня команд?

- Думаю, цього року чемпіонат став значно цікавішим, збільшилася кількість команд, кількість міст, залучених до нього. Тому враження в мене тільки хороші. Можливо, загальний рівень і став нижчим, але через рік-два, гадаю, це не буде відчуватися. Я дуже радий, що мені випав шанс грати у найвищому дивізіоні, це надзвичайно великий досвід, і є чому навчитися.

- Вже цієї суботи "Ураган" зустрічається з "Приватом"...

- Кожен суперник по-своєму сильний, тому жодну команду не можна недооцінювати. На турнірі в Хмельницькому "Ураган" переміг "Приват" (3:0), а от молодіжній збірній перемогу над криворіжцями вирвати не вдалося...

- Незважаючи на вік, ти неодноразово викликався в лави юніорської та молодіжної збірної України. Зокрема, останній з викликів був на турнір "Покрова - наша мати"...

- На турнірі у Хмельницькому у складі "синьо-жовтих" ми мали можливість позмагатися з командами Екстра-Ліги, кожна з яких, на мою думку, демонструвала якісну та змістовну гру. Але, гадаю, що по рівню гри "Ураган", навіть без трьох збірників, заслужено виборов перемогу на турнірі.

- Тобі довелося грати проти "Урагану" в складі «молодіжки». Які думки були в той момент?

- "Ураган" - це моя команда, а всі гравці - мої друзі, адже спілкуємося й за межами спортивного майданчика. Однак в той момент я був в лавах молодіжної збірної, тож захищав честь "синьо-жовтих", незважаючи, що суперниками були мої одноклубники.

- Мрія кожного футболіста - потрапити до національної збірної. Як думаєш, що для цього потрібно в першу чергу?

- Думаю, що складових багато. Насамперед - бути хорошим командним гравцем, який ставить інтереси своєї команди вище індивідуальних амбіцій. І, звісно, бути класним футзалістом, який "горить" своєю справою і не підведе у відповідальний момент. Для цього треба багато працювати на тренуваннях, підвищувати свою майстерність, доводити грою в товариських та офіційних матчах.

- Про що зараз мріє Антон Лясковський?

- З дитинства я мрів бути футболістом, це бажання вже здійснилася. Тепер перед собою ставлю завдання завоювати медалі в складі "Урагану", а далі будуть генеруватися інші цілі. Я розумію, що шлях до мрії - велика робота, тому на даному етапі хочу набиратися професіоналізму та футзальної майстерності.

- Хто завжди підтримує тебе чи переживає?

- Є чотири людини, які за будь-яких умов тримають за мене кулаки. Це моя дівчина, моя мама, які завжди дивляться матчі в Житомирі, мій найкращий друг та перший тренер, завдяки якому я граю у футзал.