Тарас Романчук: «Мусили стояти в центрі поля, щоб вболівальники Омонії не докинули до нас камінням»

«У МІНІ-ФУТБОЛІ, ЯКЩО ВИХОДИШ НА ПОЛЕ, ТО ПОВИНЕН, НАВІТЬ ЯКЩО ГРАЄШ 2 ХВИЛИНИ, БІГАТИ ВЕЛИКУ ВІДСТАНЬ»

 

- Після МФК Ковель, де ви починали кар’єру, ви були на перегляді у декількох командах – Волинь, Кримтеплиця. Чи пояснювали, чому не запропонували підписати контракт?

 

- Ні, нічого не пояснювали. Для мене це, чесно, було дивно. Самі запрошують на перегляд, а потім навіть не говорять, чому не підходиш.

 

- Як трапилось, що опинились у міні-футболі? Невже альтернативи не було?

 

- У Ковелі дуже багато людей люблять міні-футбол. З’явилися спонсори у команди, тож вирішили заявитися у Першу лігу України. Тим більше, що у місті було дві команди: між ними були серйозні дербі, билися. І на трибунах билися. Дуже цікаво було. Скажу, що міні-футбол багато дає для футболу великого.

 

- Які, власне, якості стали у нагоді?

 

- Тактична гра, реакція. І, звичайно, витривалість. У міні-футболі, якщо виходиш на поле, то повинен, навіть якщо граєш 2 хвилини, бігати велику відстань. Ти низько на ногах, ноги укріпляються. Я навіть зараз, коли приїжджаю, граю у міні-футбол.

 

- Не важко було перелаштовуватись на гру на великому полі?

 

- Ні, це не було проблемою. Бувало таке, що грали у суботу у міні, а в неділю – вже на великому полі.

 

 

«У ЧЕТВЕРТІЙ ПОЛЬСЬКІЙ ЛІЗІ: РОЗДЯГАЛЬНІ, КОМПЛЕКСИ, ОСВІТЛЕННЯ, НАТЕРАЛЬНЕ І ШТУЧНЕ ПОЛЕ»

 

 

- Коли приймали пропозицію від Легіоновії, не було сумнівів щодо того, що команда була у четвертому дивізіоні?

 

- Я бачив, що команда іде на першому місці. Я потренувався взимку, побачив, що сильна команда, і що під силу вийти у Другу лігу (третій за силою польський дивізіон – прим.автора). Був впевнений, що і там добре себе покажемо.

 

- Як досвід гри у четвертій лізі оціните?

 

- Дуже сподобалась організація.  Першу свою гру, пам’ятаю, зіграв у квітні, ми тоді грали о сьомій вечора на новому стадіоні в Радумі. При освітленні. У четвертій лізі. Крім того, роздягальні, комплекси, видно, де команди тренуються. У кожної окрім стадіону є поруч натуральне поле, штучне поле. Дуже хороші умови.

 

- Інфраструктура краща, ніж в українських клубах нижчих ліг?

 

- Нижчих ліг - набагато краще. Вищих ліг – на голову чи навіть на дві. Знаю, звичайно, що у Динамо, Шахтаря, Металіста хороші бази. Але я можу порівняти, наприклад, базу Волині із нашою базою тут, або з базою будь-якого іншого клубу в Польщі. Тут набагато краще.

 

- Чи був якийсь момент, який найбільше запам’ятався за час гри у Легіоновії?

 

- Найкращий момент був, коли ми у Другій лізі залишились. Була тоді реорганізація, і з двох ліг робили одну. Тому, аби залишитись, необхідно було у першій вісімці закінчити чемпіонат. Ми за тур до кінця тоді залишились. Цей передостанній матч мені дуже сподобався, бо ми тоді на виїзді 0:3 перемогли.

 

- Власне, формат польського чемпіонату додає інтриги?

 

- Так. Рік тому мені здавалось, що якось забагато ігор, але зараз зрозумів, що чемпіонат дійсно хороший. Інтрига до останнього туру тримається, ми це у попередньому чемпіонаті довели, бо йшли на третій позиції усього на декілька очок позаду лідерів.

 

- Легьоново – невелике містечко. Чим там займались, коли був вільний час?

 

- Як був вихідний, то ми на стадіон йшли, пограти у щось. Кожний вихідний все одно з м’ячем проводили. Я здружився з іспанцем Кальдероном, він нещодавно у чемпіонат Гібралтара поїхав. Деколи в Варшаву їздили, бо було дуже близько, хвилин 30 до центру.

 

- Чи були ще випадки, як у вас, коли з третьої за силою ліги звали в Екстракласу?

 

- Наскільки я знаю, зараз варшавська Легія підписала одного з найкращих бомбардирів Другої ліги. Так само літом вже наша команда підписала форварда з Другої ліги, який у ній 30 голів забив, Лукаша Секульськи.

 

- Я так розумію, це досить поширена практика – запрошувати гравців з нижчих ліг?

 

- Так. Багато клубів запрошують і на тести, і на перегляди, дивляться.

 

 

«ЗА ПРОПУСК ТРЕНУВАННЯ ШТРАФ ДЕСЯТЬ ТИСЯЧ ЗЛОТИХ. ЦЕ ПРИБЛИЗНО 65-70 ТИСЯЧ ГРИВЕНЬ»

 

- Ви казали, що коли представляють футболістів, то є традиція розповідати перед вболівальниками щось про себе. Пам’ятаєте, що тоді сказали?

 

- У мене презентація зимою була. Влітку мене не представляли, бо я тоді ще не підписав контракт. В кінці сезону, пам’ятаю, мене спитали, чи є якийсь секрет успіху, бо я забивав у команди міст Хожув, Забже і Глівіце, які на відстані кількох кілометрів одне від одного і утворюють трикутник. Сказав, що немає секрету, а просто так співпало.

 

- Ягеллонія вам виділяла житло чи ви самостійно шукали?

 

- Ні, клуб одразу все виділив.

 

- На тренування на чому добираєтесь?

 

- На машині.

 

- На якій машині?

 

- Зараз їжджу з другом, у нього Фольксваген Гольф.

 

- Я читав, що у клубі є система штрафів. За що може бути найсуворіший?

 

- Найсуворіший – за пропущене тренування.

 

- Який розмір штрафу?

 

- Десь десять тисяч злотих. Це приблизно 65-70 тисяч гривень.

 

- Це великий відсоток від зарплатні?

 

- Так, досить суттєвий.

 

- Була інформація, що коли у Лізі Європи був виїзд на Кіпр, команду закидали камінням. Як так трапилось?

 

- Ми тоді прилетіли у вівторок, за два дні до гри. Увечері було тренування, причому взагалі за містом, але вболівальники Омонії приїхали і почали каміння на поле кидати. Мусили в середині поля стояти, аби не докинули.

 

- Грати після такого страшно не було?

 

- Ні, я на це якось мало уваги звертав. Я знав, що у греків і кіпріотів кров гаряча, тому я себе налаштовував, що буде так.

 

 

«ЗІГРАЄМО З КАРАБАХОМ І СЛОВАНОМ, А З ГОВЕРЛОЮ, МАБУТЬ, НІ»

 

 

- Зараз Ягеллонія у другій половині таблиці чемпіонату. Є причина, що команда так опустилась після третього місця у попередньому розіграші?

 

- По-перше, багато гравців пішли. Прийшли нові люди, і їм, звичайно, тяжко одразу увійти у команду і зігратися з іншими. Також тяжко грати, бо влітку не мали великої паузи – відпочивали лише вісім днів. Менше місяця було між завершенням чемпіонату і першою грою у Лізі Європи вже у новому сезоні.

 

- Вас у іншу команду не запрошували?

 

- Мене ще раніше звали, але я вирішив, що мені тут добре. Команда з польської ліги, така сама по силі, як Ягеллонія.

 

- Зараз збори команда проходить у Польщі?

 

- Так, але вже у середу вилітаємо до Туреччини.

 

- Суперники вже відомі?

 

- Я знаю, що буде Карабах, буде Слован Ліберець. Чотири спаринги маємо зіграти.

 

- З українськими командами грати не плануєте?

 

- Рік тому грали з Говерлою, але цього року не будемо, наскільки я знаю.

 

Владислав Колесниченко, 1Football.info