Шаран: "Фінансово в нашому клубі все реально: що можемо, те завжди виконуємо"
"ПІСЛЯ ЧОТИРЬОХ ТОП-КЛУБІВ ІДУТЬ СЕРЕДНЯЧКИ: ВОЛИНЬ, КАРПАТИ, ВОРСКЛА, МЕТАЛІСТ, А ДАЛІ – ВСІ КОМАНДИ ОДНАКОВОГО З НАМИ РІВНЯ"
- Володимире Богдановичу, сім очок в останніх чотирьох матчах дозволяють спокійно дивитися в турнірну таблицю. Коли входили в чемпіонат, були переживання, що з нинішнім складом є всі шанси пасти задніх, а не перебувати, як зараз, на восьмому місці?
- Звичайно, переживання завжди є. Але після виходу в Прем’єр-лігу ми, скажімо так, самі вирішили, що особливо підсилювати склад не можемо, і будемо грати з тими хлопцями, які справді гідні грати на такому рівні, і котрі самі виконали завдання в Першій лізі.
- Ви вирішили, що не зможете підсилити склад, чи не було такого бажання?
- Ну, все-таки слід пам’ятати, що ми підписали Козака, Чеботаєва, Матвєєва, взяли Поляруса, а також взяли в оренду Таргамадзе. Тож підсилення все одно було, а кількісно п’ять чоловік – це нормально. Повністю ж міняти склад чи брати сім-вісім новачків я, звісно, не хотів. Брати за гучністю прізвищ футболістів теж не було бажання. Ми вирішили працювати з цими хлопцями, можливості котрих добре знаємо. Але точкове підсилення було потрібне, і ми таки доукомплектували склад.
- Коли Олександрія з вами на чолі минулого разу виходила до Прем’єр-ліги, пригадується, ви так само вирішили тоді дати шанс футболістам, котрі й підвищувалися в класі з командою. Тоді це чогось хорошого, судячи з результатів, не призвело.
- А які тоді були результати, коли я працював з командою? Ми боролися за виживання, але хіба ви рахуєте, що ми повинні були боротися за єврокубки?
- Керівництво, зрештою ж, вирішило вас звільнити, найімовірніше, саме тому, що його не влаштовували саме результати, хіба ні?
- Ви знаєте, якби тоді були такі гроші зі старту чемпіонату, а не з другого кола, коли набрали купу болгарів, то все складалося би набагато краще. Зрештою, взимку прийшло багато легіонерів, і команда в підсумку вилетіла. Хоча коли я йшов із команди, вона не була ні на останньому, ні на передостанньому місці. А завдання в мене було саме таке – не займати одну з двох останніх позицій. Тобто завдання я виконував. До того ж, мене ніхто не звільняв – пропонували залишитися в структурі клуба.
- На посаді спортивного директора.
- Так, але я сам не захотів, тому що бачив себе лише на посаді тренера. Ну і, завершуючи тему, все-таки підсилення тоді було ще спочатку чемпіонату: Салхі, Арурі, Калоуда – легіонери теж були в команді, заради справедливості. Але не було тих грошей, які були в команди вже взимку.
Наприклад, зимові збори команда провела вже на зовсім іншому рівні. Просто запросили нового тренера, який вимагав зовсім інші фінанси. А команда вилетіла.
- У вас немає такого припущення: от ще б трохи більше грошей на якісну трансферну роботу, на зарплати хорошим футболістам – і в такому чемпіонаті можна було би вже тепер відразу ж поборотися за щось серйозніше? І чи можна без суттєвих змін взимку втримувати нинішні позиції в лізі?
- Наше основне завдання – закріпитися в Прем’єр-лізі.
- Нинішній склад впорається з цим завданням без проблем?
- Так, думаю, закріпитися в Прем’єр-лізі ми зможемо. Але те, що наразі перебуваємо на восьмому місці, ще ні про що не говорить – стабільності немає все одно в грі, тому що хлопцям ще потрібно пройти цілий шлях. А так, сказати, що ми відразу можемо посісти в підсумку сьоме чи восьме місце – це неправильно. Основне завдання – закріпитися.
- Погодитеся, що Олександрія своєю грою та результатами засвідчує, що межа між УПЛ та Першою лігою – як ніколи тонка?
- В принципі, так воно і є. Але все рівно: у таких команд, як Зоря, Дніпро, Шахтар чи Динамо, рівень зовсім інший. Це я маю на увазі ось ці топ-команди чемпіонату. А потім уже йдуть середнячки, такі як Волинь, Карпати, Ворскла, Металіст (який, щоправда, поки трішки дивує). А далі – всі команди однакового з нами рівня.
- Тренери команд ліги нещодавно збиралися для обговорення майбутнього формату змагань. Який формат наступного чемпіонату пропонували ви? Чи бачите ви можливість розширення чемпіонату до 16 клубів за рахунок поповнення чемпіонату клубами першої ліги?
- По-перше, найголовніше – аби нинішній чемпіонат закінчили всі 14 клубів. Це – основне завдання організаторів. А щодо клубів Першої ліги, то, наскільки я знаю, до Прем’єр-ліги готові Зірка, Оболонь-Бровар і ті ж Черкаси. Тому, звичайно, хотілося би бачити формат із 16 командами, як це було раніше. А найбільше тренери пропонували формат із 14 клубами у два кола, після чого – розбивати команди на дві групи: перших шість боротимуться за єврокубки, а інша вісімка – за виживання. Але це лише пропозиції, а як воно буде – невідомо. Я вважаю, що рано чи пізно ситуація в країні стабілізується, і ми зможемо розраховувати на 16 клубів. Тим більше, з Першої ліги вже тепер два-три клуби прагнуть підвищитися в класі.
"ХОТІВ БИ БАЧИТИ В КОМАНДІ І ГІТЧЕНКА, І КСЬОНЗА, І ЛЬОШУ ДОВГОГО, І ПАНЬКІВА, А З ДОВГИМ НАВІТЬ РОЗМОВЛЯВ"
- Олександрія великою мірою залишається загадкою для багатьох, бо може зіграти як невиразно, так і реально розбити що Карпати, що Волинь. Ви самі до кінця усвідомлюєте можливості цих футболістів і цієї команди?
- В принципі, потенціал футболістів ми знаємо, бо вже два роки працюю з цими хлопцями, хоч і кожних півроку хтось команду залишає, а хтось її поповнює. Дійсно, вже в матчах проти Металурга та Металіста в другому та третьому турах, відповідно, ми довели, що можемо грати на рівних з такими командами. Але потім позначився брак стабільності. А стабільність – ознака майстерності. Тому був певний спад, адже ми розраховували взяти очки в матчах зі Сталлю, Олімпіком і Чорноморцем. Проте взяли лише один заліковий бал за рахунок нічиєї з одеситами. Так вийшло. Але в матчах із Карпатами та Волинню хлопці знову відчули, що можуть грати з такими суперниками.
- А як вам матч із Дніпром?
- Перший тайм ми зіграли непогано. Так, без атак, але в плані захисту команда грала правильно. А якщо узагальнювати, то скажу одне: для всього потрібен час. Він необхідний, аби у футболістів з’явилася впевненість. Для нас відіграє важливу роль, коли у гравців є віра в свої сили. Дай Боже, щоби вона була і збільшувалася, проте не переростала в самовпевненість.
- Чи не було у вас мети зібрати в команді якомога більше тих гравців, котрі виходили з вами в Прем’єр-лігу минулого разу? З таких є в колективі Старенький, Запорожан і ось тепер уже – Таргамадзе.
- Час іде, тому і вік тих футболістів уже зовсім інший, і на високому рівні грає не так багато тих футболістів. Звичайно, я хотів би бачити в команді і Гітченка, і Ксьонза, і Льошу Довгого, і Паньківа. Але, на превеликий жаль, вони в інших командах, на контрактах.
- Якщо з трьома з названих вами гравців зрозуміло, то щодо Довгого у вас не було спроб боротися за його підписання влітку?
- Звичайно, я з ним розмовляв. Але ту заробітну плату, яку йому пообіцяли в Металісті… Ну, ясна річ, він обрав харківський клуб і не погодився на ті максимальні умови, які могла йому запропонувати Олександрія. Олексія ж і в Запоріжжі хотіли залишити, але варіант із Металістом був найкращим. Інша річ, що, як бачимо, у нашому клубі все реально: що можемо – завдяки нашому президентові, якому ми дуже вдячні, те завжди виконуємо. А там ситуація зовсім інша – все віртуально, на папері.
- Тобто в Олександрії фінансове становище – це зарплати всім працівникам клубу, включно з футболістами, день у день, чи звичні для країни затримки, борги, обіцянки не оминули й Олександрію?
- Якщо президент щось обіцяє – він свого слова дотримується для всіх: для працівників клубу, футболістів. У нас у цьому плані порядок, і всі знають, що в Олександрії все нормально.